Шрифт

Аа Аа Аа

Колір фону

А А

Версія сайту

Кольорова Чорно-біла

Файли cookies

Цей сайт використовує файли cookie для аналізу взаємодії з сайтом, з метою підвищення якості обслуговування та безперебійної роботи сайту. Більш детально у Політиці cookies
Погоджуюсь
Поділитися:

ПТСР та розлади харчової поведінки

ПТСР
16 June 2022

Харчова поведінка може дуже змінюватися через стрес або конкретні травматичні події. Звісно, війна – одна із таких. Іноді, навіть ті, хто перебуває у відносній безпеці, "заїдають війну"                        

Чому так?

Гострий стрес пригнічує апетит. Після надходження сигналу до організму, виділяється адреналін, — покращується кровопостачання, підвищується артеріальний тиск, частішає серцебиття. Тоді як робота травної системи сповільнюється, адже вона заважає швидким реакціям. Їсти зовсім не хочеться.

Після пережитої небезпеки, коли ми відчуваємо відносну безпеку, нам потрібно відновити сили. В цей час виділяється кортизол, який посилює апетит. Коли стрес минає, рівень кортизолу зазвичай знижується до нормальних значень.

Але якщо стрес триває довго, як у нас з вами зараз, в організмі постійно зберігається підвищений рівень кортизолу. Відповідно, і апетит може залишатися посиленим. 

Водночас люди з розладами харчової поведінки мають вищу схильність захворюваності на посттравматичні стресові розлади. Детальну інформацію про ПТСР можна прочитати в окремій статті.

Взаємозв’язок ПТСР та розладів харчової поведінки

Щонайменше 52% людей з діагнозом «розлад харчової поведінки» зазнавали травми свого часу..

Серед розладів харчової поведінки зазвичай виділяють  чотири категорії, проте можуть зустрічатися і їх поєднання.

  • Нервова анорексія – коли хтось боїться набрати вагу і їсть занадто мало.
  • ARFID. Люди з цим захворюванням не відчувають інтересу до їжі, мають сенсорні проблеми зі смаком, запахом або текстурою, або занепокоєння щодо поганого самопочуття після їжі.
  • Нервова булімія – переїдання через психологічні фактори, після чого відбувається очищення організму шляхом блювоти. При цьому спостерігається надмірна залежність власної значущості від ваги або тілесних форм.
  • Розлад переїдання (BED) – коли хтось їсть велику кількість їжі за короткий час, відчуваючи, що не може зупинити це через підвищену тривогу. 
  • OSFED (other specified feeding or eating disorder - інші специфічні розлади харчування або харчової поведінки)

Статистика про ПТСР та харчову поведінку

  • Чоловіки з нервовою булімією мають на 66% вищий ризик посттравматичного стресового стресу, ніж решта.
  • Приблизно від 37 до 40% людей з нервовою булімією відчувають супутнє ПТСР.
  • Приблизно 26% жінок з розладом переїдання мають інші критерії ПТСР.
  • Приблизно 23% людей з нервовою анорексією мають інші критерії ПТСР.
  • 11,8% жінок з іншими типами розладів харчової поведінки також мають інші симптоми ПТСР.
  • Серед пацієнтів, які проходили лікування розладів харчової поведінки в стаціонарі, до 52% мали інші симптоми ПТСР.

Чи може ПТСР викликати розлади харчової поведінки

Спойлер: «Так!».

  • Травма може створити негативний образ власного тіла або самосприйняття. Бувають також, що люди звинувачують себе та свою зовнішність у тому, що з ними сталося. Якщо це так, то людина з ПТСР може використовувати їжу, як спосіб зміни свого тіла, захисний механізм або для зменшення ненависті до себе.
  • Анорексія може бути способом висловити свою злість і способом відволіктися від болючих емоцій. 
  • Це, ніби, бажання сховатися, приховати себе від оточення і зникнути.
  • В деяких випадках у людей спостерігаються розлади харчування, як спосіб впоратися з хворобливими переживаннями. І ПТСР, і розлади харчової поведінки мають високі показники дисоціації — відчуття відірваності від себе. Цілком можливо, що люди, які страждають на обидва розлади, намагаються використовувати свої харчові звички як засіб відключити травматичні спогади та емоції або заглушити їх.

ПТСР і розлади харчової поведінки часто виникають одночасно, однак може бути й по-іншому. Деякі люди можуть боротися з ПТСР, використовуючи розлади харчової поведінки як навички подолання, спроби отримати відчуття контролю або спроби відключитися від тіла або покарати його. 

І навпаки, людина з розладом харчової поведінки може бути більш вразливою до травм. Наприклад, деякі люди з розладом харчової поведінки настільки серйозні, що вимагають стаціонарної госпіталізації та годування через зонд для стабілізації стану. Такі серйозні ускладнення зі здоров’ям можуть спричинити гострішу реакцію на травму.

Особливості терапії

Пошук психологічних причин розладів харчової поведінки є життєво важливим для ефективного лікування та підтримки. Отже, якщо посттравматичний стресовий стрес відіграє певну роль у розладі харчової поведінки, його слід усунути якомога швидше, щоб забезпечити одужання.

Якщо ви або хтось із ваших знайомих відчуває, що травма суттєво відношення до їжі, важливо якомога швидше отримати допомогу.

Серед методів лікування ПТСР рекомендовано використання такі психологічні методи — орієнтована на травму когнітивно-поведінкова терапія та метод десенсибілізації й опрацьовування за допомогою рухів очей 

Популярні методи лікування

Не існує єдиного стандарту лікування розладів харчової поведінки при ПТСР.

Ви повинні розуміти, що шлях до одужання може бути довгим та складним.

Програма допомоги може включати такі методи лікування:

  • Комплексне обстеження, надання інформації та узгодження плану допомоги.
  • Індивідуальну когнітивно-поведінкову терапію.
  • Психологічний супровід або, за потреби, сімейну психотерапію.
  • Якщо потрібно – медикаментозну терапію.

Якщо ви помітили у себе або своїх близьких симптоми ПТСР та зміну ставлення до їжі — обов’язково зверніться до професіонала, щоб знайти найкращі методи, які підійдуть саме для вас.


Джерела:

  1. Klas Backholm, Rasmus Isomaa & Andreas Birgegård (2013) The prevalence and impact of trauma history in eating disorder patients, European Journal of Psychotraumatology, 4:1, 22482, DOI: 10.3402/ejpt.v4i0.22482

  2. Co-Occurring PTSD and Eating Disorders

Cпеціалізоване видання, призначене для медичних установ та лікарів.